.


Консиліум спеціалістів

Музичний керівник


Маковійчук Світлана Леонідівна

Музичний керівник вищої категорії, закінчила                                          Ніжинський ДПІ, 1985р., пед. стаж 37 років.

Працює над проблемою: «Розвиток творчих                                                      здібностей в процесі музично-ритмічної                                                       діяльності»

  РОЛЬ РОДИНИ В МУЗИЧНОМУ РОЗВИТКУ ДИТИНИ

При народженні кожна дитина має тонкий музичний слух і добре відчуття ритму. Втім, якщо ці здібності не розвивати, з часом вони згасають . На думку дослідників , саме завдяки музичному слуху та відчуття ритму малюки здатні сприймати мовлення людей. Із суцільної мішанини звуків вони з часом починають виокремлювати слова, упізнаючи їхні ритмічні схеми . Усього за кілька місяців у пам'яті малюків накопичується сотні слів: ритмічно - звуковисотно - інтонаційно організованих звукових елементів.

Малюки ростуть, йдуть до дитячого садка. У цей час розвивати їхні розумові здібності, збагачувати палітру емоційності, зміцнювати духовне та психічне здоров'я та навіть формувати теплі, довірливі стосунки з однолітками, педагогами та батьками можна за допомогою свідомого навчання музики .

Запорукою успіху у вихованні дітей є співпраця педагогів та батьків.

Батьки мають спонукати своїх дітей до музичної творчості, брати разом з ними участь у різних творчих заходах, влаштовувати родинні свята, вечори розваг, створювати імпровізовані оркестри. Якщо дитина захотіла влаштувати самодіяльний концерт удома - батькам варто натхненно підтримати цю ідею.

РОДИННІ СВЯТА

Родинні свята узагалі мають велику силу. День Матері, День Батька, Дні народження, які супроводжуються піснями, танками, віршами, не лише згуртовують родину, а й допомагають сформувати у дитини ціннісні поняття, розкривати її творчі здібності .

Батькам слід прищеплювати своїм дітям любов до Батьківщини, шанобливе ставлення до ветеранів війни, Літніх людей, співчуття до людей з обмеженими можливостями .

А музика у цьому лише допомагатиме.

Практичний психолог


Вітковська Анна Юріївна

Практичний психолог 11 тариф.розряду,                                                     закінчила ЧНУ ім.Ю.Федьковича, 2005р,                                                                 пед. стаж 8 років.

Працює над проблемою: «Створення                                                       соціально-психологічних умов розвитку                                                     особистості дошкільника»

Насилля серед дітей 

    Більшість людей вважають, що фізична агресія й соціальне насилля, характерні для булінгу (англ. bullying - агресивне переслідування, цькування, залякування тощо), починають проявлятися приблизно з кінця початкової школи і продовжуються протягом усього періоду середньої школи. Але, хочете вірте, хочете - ні, булінг серед дітей дошкільного віку розповсюджений набагато більше, ніж ви можете припустити. Оскільки така поведінка асоціюється, як правило, з дорослими дітьми, вона часто упускається з очей у ранньому віці, коли досить важко відрізнити абсолютно нормальні соціальні експерименти й булінг на ранніх стадіях формування.
«Я була приголомшена, коли побачила, як часто діти трьох- і чотирьохрічного віку, особливо хлопчики, думаючи, що я нічого не бачу, б'ють і штовхають інших дітей у групі», - розповідає педагог дошкільної освіти Сандра Боуден. Але булінг - це ж не тільки фізична агресія, булінг може здійснюватись і через соціальний тиск, наприклад, коли група дівчаток неодноразово й демонстративно відмовляється грати з іншою дівчинкою, або це можуть бути словесні нападки, такі як безперервні насміхання та висміювання.
Загалом, певний ступінь ситуативних ударів рукою, щипання й ін. у дітей дошкільного віку «вважається» нормальним і може бути проявом самоствердження. Однак, якщо дітям подобається спостерігати, як іншій людині погано, вони можуть свідомо й систематично знаходити способи, щоби завдати шкоди своїм «жертвам», навіть до того, що стануть насміхатись над ними, коли роблять свій поганий учинок.
Булінг може викликати в дітей сильний стрес, страх і тривогу. До того ж така поведінка впливає не тільки на «жертв». Результати дослідження показують, що ті, хто в дитинстві був хуліганом, у майбутньому частіше, ніж інші, вживають наркотики та алкоголь, ображають своїх друзів, зв'язуються зі злочинністю й мають проблеми у взаємостосунках з однолітками.
Ваша маленька дитина піддається булінгу, якщо:

  • їй раптом страшно йти в дитячий садок;
  • вона скаржиться на головні болі або болі в животі без будь-якої причини;
  • чіпляється за вас і проявляє плаксивість;
  • приходить додому із травмами, які не може пояснити;
  • залишається на самоті або впадає у стан депресії;
  • розповідає про якусь дитину, яка робить їй всілякі пакості;
  • має труднощі з концентрацією уваги;
  • уникає зорового контакту, коли ви питаєте її про дитячий садок.

Що повинні робити батьки, якщо в дошкільному закладі їх дитини має місце булінг? Нижче наводяться поради, що допоможуть батькам впоратися із ситуацією, що виникла.
1. Комунікація (спілкування) - це ключ. Якщо ви підозрюєте, що ваша дитина піддається в дитячому садку знущанням, дайте їй зрозуміти, що ви зможете їй допомогти, якщо вона докладно розповість про все. Якщо ваша дитина виглядає наляканою чи збентеженою, використовуйте книги в якості легкого доступу до неї, щоб налагодити ваше спілкування природним чином. Деякі художні твори для дітей звертаються до цієї тематики. Як тільки ваша дитина розкриє вам усі подробиці про булінг, зберігайте спокій, не сваріть її та не засуджуйте, обов'язково поясніть, що ви неодмінно допоможете припинити це насилля.
2. Порозмовляйте з вихователем. «Навіть не дивлячись на те, що в дошкільних і подібних їм дитячих закладах дорослі завжди знаходяться поруч з дітьми, за такою великою кількістю малюків, які безперервно бігають навкруги, прослідкувати просто нереально», - каже колишній вихователь Трисія Янг. І, оскільки маленькі хулігани віддають перевагу тому, щоб ображати дітей, коли дорослі не дивляться, важливо порозмовляти з вихователем і ввести один одного в курс справи, щоб у подальшому він був більш уважним і вже прицільно спостерігав за певними дітьми.
3. Використовуйте політику відкритих дверей. У найавторитетніших дитячих садках і дошкільних закладах існує політика відкритих дверей, що дозволяє батькам приходити в будь-який час. Тому періодично без попередження навідуйтесь у групу вашої дитини. Ці неочікувані візити будуть тримати працівників дитячого садка в тонусі й зменшать імовірність того, що ваша дитина буде страждати від якогось хулігана.
4. Заплануйте переговори з батьками. Коли маленькі діти вдаються до булінгу, їхня поведінка частіше за все запозичується з домашнього досвіду, тобто у своїй родині вони можуть стати свідками домашнього насилля, дивитися жорстокі телешоу, чути як їхні брати та сестри висміюють інших дітей або самі бути жертвами насилля. Тож порозмовляйте з адміністрацією дошкільного закладу і призначте зустріч з батьками маленького хулігана, звернувши їхню увагу на його поведінку, але не дивуйтесь, якщо його батьки не будуть вас слухати, будуть проявляти байдужість чи почнуть все заперечувати.
5. Навчіть вашу дитину захищатись від хуліганів. Дайте своїй дитині певні психологічні інструменти, які вона зможе використовувати при контакті з хуліганом. Навчіть її достойно триматись, дивитись прямо в очі кривднику, розповідати дорослим про те, що сталось, та уникати самотності (бути завжди поруч з іншими дітьми). Ви також можете розширити можливості дитини, запропонувавши їй пограти в рольові ігри. Так вона зможе попрактикуватись у тому, що має намір зробити в подібній ситуації наступним разом. Упевнені в собі діти мають менше шансів стати мішенню для хуліганів, тому знайдіть способи, щоб забезпечити вашій дитині адекватну самооцінку. Ви можете допомогти їй зав'язати дружні стосунки поза межами дошкільного закладу і залучити її до тих видів активності, що зможуть підвищити її впевненість у собі.
6. Розгляньте перехід в іншу групу. Іноді булінг може бути настільки агресивним, що всі ваші зусилля так і не будуть успішними. Тому, якщо вам не вдасться нічого добитись, порозмовляйте з адміністрацією на предмет переходу вашої дитини до іншої групи. Якщо ж і це не вдасться зробити, тоді краще забрати вашу дитину із цього дитячого садка.
Булінг у дошкільному середовищі відбувається набагато частіше, ніж повинен. І якщо ваша дитина стала однією із «жертв», не кажіть їй, щоб вона стала більш «жорсткою» і не примушуйте її розв'язувати цю проблему самостійно. Уживайте всих заходів, щоб захистити вашого малюка, здійснюйте візити в дитячий садок і давайте дитині інструменти, які не тільки стануть їй у пригоді в ранньому дитинстві, а й допоможуть уникнути знущань у майбутньому.

Вчитель - логопед


Гавдюк Людмила Олександрівна

Вчитель-логопед, спеціаліст ІІ категорії,                                                 закінчила Кам'янець-Подільський університет,                                          2006р., пед. стаж 8 років.

Працює над проблемою: "Ротацизм.                                               Особливості корекційної роботи"

«Мовлення дорослих - взірець для наслідування»

 Так улаштована людина, що їй замало просто чути звуки. Вона намагається їх відтворити органами мов­леннєвого апарату. Багато дітей до того, як вимовлять словомашина, називають її звуком, що нагадує ревін­ня мотора, згодом він перетворюється на звук клаксона (бі-бі), і тільки потім вимовляється саме слово. Це відбу­вається тому, що дитина спочатку навчається розрізня­ти немовленнєві звуки, а отже, наслідує саме їх. Досить часто навіть самі батьки не можуть зрозуміти мовлення своєї дитини, тому що дорослі в спілкуванні орієнтують­ся на слово, а не звуконаслідування. Минає час, сло­во з'явилося, але чомусь неправильно вимовляється: іма, сина, асина, масіна, масина. У кожної дитини по-різному відбувається вимова кожного слова. Пов'язане це з недостатньо натренованими м'язами язика. І по­ки дитина не налагодить роботу органів мовленнєвого апарата, вона вимовлятиме слова неправильно, неви­разно, не дотримуючись порядку звуків і складів у слові, із численними замінами складних звуків простішими, тими, що виходять.

Але рано чи пізно самостійно або за допомо­гою логопеда складні звуки починають з'являтися в мовленні дитини. А от що з ними робити, вона не знає. Розуміє, що потрібно їх вимовляти в яки­хось словах. Але в яких? Якби їх було два-три, до­сить було б назвати їх для дитини - і проблема розв'язана. Але ж їх так багато, що навіть складно полічити! Як же допомогти дитині запам'ятати ви­мову слів? Адже є мишка, і є миска, є слово рак, але і є слово лак, є слово чітко, і є слово щітка. А є слова ще складніші: де потрібно вимовити від­разу два звуки, а от коли який - незрозуміло (мар­мелад, Сашко). Якщо дитина тривалий час замі­няла звук [р] на звук [л], то найчастіше виникає думка, що звука [л] в мовленні взагалі не повинно бути. І тоді у всіх словах, де раніше вживався цей звук, з'явився на його місці звук [р]. Добре, що ра­кета вже не лакета. Але ж і ложка перетворилася на рожку. Що ж робити? Як допомогти? Чи минеть­ся це? Як довго триватиме цей період?

Інструктор з фізкультури


Остапенко Олександр Юрійович

Інструктор з фізкультури, ІІ категорії,                                                             закінчив Кам'янець-Подільський університет,                                              2013р., пед. стаж 7 років.

Працює над проблемою: «Нетрадиційні                                                     підходи в організації фізкультурно-оздоровчої                                          роботи»

Десять порад батькам

1. Підтримуйте інтерес дитини до занять фізичною культурою, у жодному разі не проявляйте зневагу до фізичного розвитку, так як приклад дорослих в цьому питанні надзвичайно важливий.

2. Всебічно підтримуйте в своїй дитині високу самооцінку - заохочуйте будь-яке його досягнення, і у відповідь ви отримаєте ще більше зусиль.

З. Спостерігайте за поведінкою і станом своєї дитини під час занять фізичними вправами.

4. У жодному разі не наполягайте на продовженні тренувального заняття, якщо дитина не хоче займатися. З'ясуйте причину відмови, виправте її і лише після цього продовжуйте заняття.

5. Не сваріть своєї дитини за тимчасові невдачі.

6. Визначте індивідуальні пріоритети дитини у виборі фізичних вправ.

Хоча практично всім дітям подобаються рухливі ігри, але деяким з них не вистачає якихось якостей, фізичної сили.

7. Не міняйте занадто часто набір фізичних вправ, нехай дитина виконує комплекс вправ, що йому подобається, як можна більше, щоб міцно засвоїти разученi рухи.

8. Вимагайте, щоб дитина, дотримуючись культури виконання фізичних вправ, не допускала розхлябаності, недбалості, виконання абияк, все робила "взаправду".

9. Не перевантажуйте дитину, враховуйте її вік, настрій, бажання. Не застосовуйте до неЇ суворих заходів, намагайтеся привчати її до фізичної культури власним прикладом.

10. Пам'ятайте три непорушних правил закону, які повинні супроводжувати вас у вихованні дитини: розумiння, любов i терпiння!!!

Медична сестра



Малютяк Тамара Василівна

Медична сестра, "вищої" категорії,                                                       закінчила Могилівське медичне училище у 1983р.,                                 медичний стаж роботи 38років.



Як говорити з дітьми про коронавірус. 7 порад від експертів

Поширення незрозумілої інформації про смертельний вірус може викликати в дитини почуття небезпеки та спантеличення, пише Huffpost.

1. Тримайте під контролем власні емоції

Перш ніж говорити з дитиною про небезпечне захворювання, переконайтеся, що контролюєте власну тривогу та страх.
Адже діти часто віддзеркалюють емоції батьків.
"Маленькі діти беруть приклад зі своїх батьків, стосовно того як реагувати на незрозумілій їм ситуації.
Діти одразу зрозуміють спокійні ви чи стурбовані, й будуть поводитися аналогічно", - пояснює Марк Рейнек, директор та старший психолог Інституту дитячого розуму.
Якщо дитина відчує стурбованість батьків, то гіперболізує небезпеку в своїй уяві.
Що робити, якщо ви запідозрили у себе коронавірус. Алгоритм дій

2. Станьте ініціатором розмови
Не потрібно боятися піднімати цю тему, якщо дитина сама ще не запитувала.
Ви можете стати для неї надійним джерелом інформації.
Цій розмові не варто приділяти якоїсь надмірної уваги, можна просто підняти тему під час звичайної бесіди за обіднім столом.
"Хочете ви цього чи ні, але ваша дитина, ймовірно, вже чула про коронавірус по новинах або від однолітків.
Саме тому я завжди рекомендую зіграти на випередження.
Поговоріть зі своїми дітьми про речі, які можуть налякати, перш ніж вони почують більш страхітливу версію від однокласників", - каже Рейчел Томасян, ліцензований терапевт з питань шлюбу і сім'ї.

3. Запитайте, що вони вже знають про коронавірус
Відкриті запитання допоможуть оцінити знання ваших дітей, а також їх емоційний стан.
Заохочуйте малечу висловлювати свої почуття.
Проаналізувавши сприйняття дитини, можна визначити, яким чином далі будувати розмову.
Крім того, буде можливість підкоригувати дитячі знання, щоб сформувати реалістичне уявлення про ситуацію.
"Зараз багато новин про сезон грипу, мені цікаво, що ти чув про це", - такий початок розмови пропонує Робін Гудман, клінічний психолог і арт-терапевт.
Експерт рекомендує повсякчас нагадувати дитині про те, що ви готові її вислухати та відповісти на будь-які запитання.
Підніміть тему коронавірусу під час звичайної бесіди. Фото CDC/Unplash

4. Спілкуйтеся з дитиною правильно
Інформувати дитину потрібно зрозумілою мовою, відповідно до її віку.
Тільки тоді вона зможе зрозуміти проблему та перестати тривожитися.
"Батьки повинні підходити до розмови зі своїми дітьми про коронавіруси зі по-різному, зважаючи на вік та рівень розвитку.
Гарне практичне правило - використовувати тільки ті слова, які ваша дитина вже розуміє", - дає пораду Рейчел Томасян.
Діти до 6 років
Дітей до 6 років не потрібно навантажувати зайвими деталями, як назва вірусу або глобальна загроза захворювання - вони ще не готові це усвідомити.
Замість цього поговоріть з дітлахами про мікроби, як люди хворіють, і про те, що ми можемо зробити, щоб залишатися здоровими.
Будьте уважні до розмов, які ведете з вашим партнером або дітьми старшого віку, перед малечею.
Якщо діти почнуть ставити якісь запитання - запевніть їх, що ваша сім'я здорова і в безпеці.
Чому руки треба мити з милом і скільки часу
Діти шкільного віку
Дітям шкільного віку можете розповісти більш конкретну інформацію про спалах вірусу - що це таке, як він поширюється, як запобігти захворюванню.
Але тримайтеся подалі від розмов про смерть, особливо якщо ваша дитина молодшого шкільного віку.
Підкресліть, що дорослі роблять все можливе, щоб забезпечити безпеку та захист.
Обмежте перегляд напружених телевізійних новин, які можуть викликати занепокоєння.
В громадських місцях діти можуть побачити людей, які носять медичні маски.
Такий зовнішній вигляд підсвідомо викликає страх, тому потрібно пояснити, для чого дехто одягає захисні маски, та в яких випадках це доречно робити.
Про симптоматику коронавірусу краще розповісти, провівши аналогію із звичайною застудою, якою дитина хворіла раніше.
Будьте чесними зі своїми дітьми. Фото NeONBRAND/Unsplash
Розмова з підлітками
Зрозуміло, що більшість підлітків активно користуються соціальними мережами і вже точно чули про коронавірус.
Тут немає сенсу приховувати інформацію, краще, навпаки, шукати разом відповіді на запитання.
При цьому бути уважними до різноманітних теорій та чуток і використовувати перевірені джерела.
Якщо ваш підліток занепокоєний поширенням коронавірусу, нехай обов'язково розповість про свої страхи.
Зі свого боку нагадайте йому про минулий досвід вирішенням якоїсь проблеми.

5. Продемонструйте свою підтримку
Говоріть про проблему стільки, скільки дитині необхідно, щоб відчути себе у безпеці.
Вона повинна розуміти, що у будь-який час може прийти до вас із запитаннями, а обов'язок батьків - її захищати.
Реагуйте на потреби дитини, підтримуйте та проявляйте свою турботу.

6. Будьте чесними зі своїми дітьми
Коли ваші діти приходять із запитаннями, відповідайте чесно, щоб уникнути плутанини чи непорозумінь.
"Чесність та прозорість є найважливішими.
Тривога процвітає, коли щось приховується.
Якщо у вас немає відповіді, зверніться до джерела, яке, на вашу думку, надає корисну та правдиву інформацію", - пропонує Марк Рейнек.
Не варто використовувати категоричні фрази, типу "ми всі налякані" або "ми тут нічого не можемо зробити".

Що світ вже знає про новий коронавірус
7. Дозвольте дитині контролювати ситуацію
Яким чином це зробити?
Показати, що вона може зробити, щоб не захворіти, а також впровадити здорові звички для всієї родини.
Це допоможе відчути почуття контролю.

"Не говоріть про профілактику, як про спосіб налякати дитину та змусити її мити руки.
Замість цього поговоріть про кроки, які ви всі збираєтесь робити, щоб попередити різні хвороби", - наголошує Рейчел Томасян. 

Сестра з дієтичного харчування

    Раціональне, здорове харчування дитини є важливим щоденним питанням!
В повсякденному харчуванні обов'язково мають бути: білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні речовини, клітковина, вода.
Той, хто дбає про своє здоров'я, має дотримуватись трьох принципів здорового харчування: помірність, різноманітність, збалансованість.
Помірність - щоб калорійність раціону не перевищувала енергетичних витрат організму.
Різноманітність - передбачає споживання продуктів усіх основних груп (хліб і крупи;  овочі та фрукти; м'ясо та молочні вироби).
Збалансованість - означає правильне співвідношення цих груп продуктів.

Меню для дітей у дитячому садку.
У дитячому садку складається одне загальне меню для дітей у віці від 1,5 до 7 років. Сезонність харчування відрізняє лише те, що у літньо-осінній період мають давати дітям більш овочів та фруктів, а у зимово-весняну пору - соки та фрукти. При складанні меню, робітники у дитячому садку враховують:
• добовий набір продуктів
• об'єм порцій
• час приготування страв
• норми заміни продуктів під час приготування страв
• норми втрати при холодній та тепловій обробці
• данні про хімічний склад продуктів та страв.
При складанні денного раціону по-перше піклуються про наявність у ньому головного будівельного матеріалу - білку. Джерело білку тваринного походження - м'ясо, риба, яйце, молоко та молочні продукти. З рослинних продуктів багаті ні білок бобові, деякі крупи (гречана, вівсяна, пшоняна) та хліб. Більшу частину жирів у добовому раціоні дитини повинні представляти жири тваринного походження. Вони розміщуються у вершковому маслі, вершках, сметані. Загальна кількість рослинних жирів (кукурудзяна, сонячна та оливкова олія) складає не менш 15-20 % від його загальної кількості у добовому раціоні дитини. Рафіновані джерела вуглеводів - цукор, варення, мед, кондитерські вироби - менш корисні для дитини. Більшу частину добової потреби малюка у вуглеводах потрібно задовольняти за рахунок круп, хліба, макаронних виробів та , що є найважливішим - овочів та фруктів. Останні мають ще й важливі для дитячого організму вітаміни, мінеральні солі, мікроелементи. Крім того, у овочах та фруктах є пектини, харчові волокна, клітчата, які благодійно впливають на процеси перетравлювання їжі. Масла та ароматичні речовини багатьох фруктів виробляють шлунковий сік та підсилюють апетит. Вони корисні дітям з занизьким апетитом. Необхідно також додавати у меню цибулю та часник. Деякі продукти дитина може вживати кожного дня - це молоко, масло, хліб, цукор, овочі та фрукти, м'ясо. Яйце можна давати через день, сир кисломолочний - через два дні. А ось рибу - два рази на тиждень.

Увага! Небезпечні продукти, що заборонені до використання та вживання дітьми у докшільних установах!
Забороняється замовляти, приймати та використовувати у дошкільному навчальному закладі м'ясо та яйця водоплавної птиці,м'ясо, яке не пройшло ветеринарного контролю, м'ясні обрізки,субпродукти (діафрагму, кров, легені, нирки, голови тощо), за виключенням печінки та язика, а також свинину жирну, свинячі баки, річкову та копчену рибу, гриби, соуси, перець, майонез, вироби у фритюрі, у тому числі чіпси, вироби швидкого приготування, газовані напої, квас, натуральну каву, кремові вироби, вершково-рослинні масла та масла з доданням будь-якої іншої сировини (риби, морепродуктів тощо). В дошкільних навчальних закладах забороняється використовувати продукти, що містять синтетичні барвники, ароматизатори, підсолоджувачі, підсилювачі смаку, консерванти. Сардельки, сосиски, варені ковбаси повинні прийматися не нижче 1 ґатунку. Забороняється приймати продукти недоброякісні або сумнівної якості із закінченим терміном придатності або на межі його закінчення.